За стіною квартири спалахував сусідський конфлікт. Микола та Тоня сиділи у своїй хаті, мимоволі спостерігаючи за спекотними дебатами сусідів. На жаль, це був щомісячний захід, вистава, що луною розноситься по всьому будинку. – Це чергова боротьба за владу, хто в них у хаті господар, – бурчав Микола, ситий по горло інтригами сусідів. – Вони йдуть до розриву, – висловилася Тоня, хитаючи головою, – їхні сьогоднішні спекотні розбіжності, схоже, були гострішими, ніж зазвичай. – Так, сьогоднішній спалах незвично гучний, – погодився Микола, – може, мені варто втрутитися, як раніше? – Гарна ідея, враховуючи, що він до тебе з повагою ставиться, – підбадьорила Тоня.
Неохоче, Микола наважився вийти до своїх конфліктних сусідів. Після наполегливого стуку двері відчинилися, і на порозі з’явилася явно роздратована Анжела. -Вам щось потрібно? – огризнулася вона. – Я до твого чоловіка, Ігоря, – відповів Микола, зберігаючи спокій. – Він зайнятий, – грубо відповіла сусідка, маючи намір зачинити двері. – Чув я його “зайнятий”, – пробурчав Микола, – тож мені треба поговорити з ним про старий борг. Поки він не поїхав. – Про який борг? – Анжела, здивувавшись, покликала нарешті Ігоря. Здивований, Ігор незабаром з’явився, заперечуючи, що він щось винен Миколі.
Непорушний, Микола продовжував наполягати, стверджуючи, що у нього на руках розписка про значну позику. Одна тільки згадка про можливі юридичні наслідки призвела подружжя в паніку. – Досить з нас ваших галасливих розбірок, – підсумував Микола і повернувся до своєї квартири, залишивши подружжя в сум’ятті. – Спрацювало, – зітхнула Тоня, зрадівши тиші. – Ну, я повернув борг, – зізнався Микола, посміхаючись. Його маленька хитрість не лише дала їм спільну проблему, а й посіяла в головах сусідів сумніви про їхнє минуле та питання про майбутнє, забезпечивши іншим сусідам тривалий спокій.