Анна вперше побачила kоханку свого батька, коли їй було сім років – одного з дощових днів. Вона забруднила свої білі штани об дверцята машини, а її батько цього не помітив, бо рідко звертав на неї увагу. Тато Анни був за кермом, він різко посигналив комусь, і в машину сіла незнайома жінка з мокрим світлим волоссям та у бежевому плащі. Анна її не знала, але її батько розмовляв з цією жінкою так, наче добре її знав. Жінка раптом помітила Анну і була приголомшена тим, що в машині була інша людина. Однак її батькові було все одно, і він наказав Анні мовчати про цей випадок.
То був перший раз, коли батько звернувся до неї безпосередньо. Вдруге Анна побачила kоханку, коли її мати поїхала до лікарні, щоб забрати її молодшого брата Павлика. Тато заговорив з Анною, як з маленькою дівчинкою, і спитав, чи побуде вона одна вдома цієї ночі. Тато купив їй кукурудзяні палички та пляшку солодкої води і пообіцяв купити їй будь-яку ляльку, яку вона захоче, якщо вона пообіцяє нікому не говорити про те, куди вони підуть. Вони пішли на вечірку з нагоди якогось дня народження, і Анна побачила ту саму жінку.
З роками увага батька переключилася на Павлика, і Анна почала відчувати легкі ревнощі до нього. Коли їй було дванадцять, вона підслухала розмову батька по телефону, в якій він казав, що не залишить свого сина. А коли Анні було 26, її батько помер, і вона знову побачила його kоханку на похороні. Жінка плакала і ховала обличчя за хусткою. Після того, як усі пішли, Анна дістала стару пластикову коробку з іграшками та знайшла стару ляльку. Вона думала, що тато більше любив Павлика, але поділився своїм головним секретом саме з нею. Більше з тією жінкою вона не зустрічалася, та й мамі не говорила про секрет, який зберігала стільки років.