Анастасія Ігорівна поклала останній перевірений зошит на край столу, і настав час виставляти оцінки учням за чверть. За учительськими дверима було темно, і у світлі вуличних ліхтарів повільно падали сніжи нки. Вона почула звук відра за дверима і зрозуміла, що то прибиральниця Валентина піднялася на другий поверх, щоб прибрати коридор. Анастасія випадково почула бурчання Валентини з приводу вчителів, які працювали допізна, тупаючи ногами чистою статтю.
Закінчивши свою роботу, Анастасія зібралася йти. Підлога все ще була мокра, і їй доводилося бути обережною, ступаючи по неї. Вона спустилася на перший поверх; за столом охоронця нікого не було. Вона зайшла до його вбиральні, замкнула вчительську і пішла. Вийшовши надвір, Анастасія помітила літнього охоронця, який закривав двері зсередини. Вона перетнула шкільний двір і вийшла за ворота. Настя завжди мріяла стати вчителькою. Вона вступила до інституту після школи і навчалася на курсі всього з кількома хлопчиками. Але вона ніколи не мала ні хлопця, ні чоловіка.
Її мати турбувалась, що професія Анастасії накладе відбиток на її характер, і їй буде важко знайти супутника жи ття. Незважаючи на побоювання, Анастасія спромоглася купити квартиру. Однак через брак чоловіків у її шкільній команді знайти чоловіка було складно. Пройшовши півдороги, Настя відчула себе якось дивно і, озирнувшись, побачила хлопця, що йде недалеко від неї. Він відкинув з голови каптур і сказав: -Анастасія Ігорівна, це я, Павло. Вона не впізнала у ньому колишнього студента з першого випуску. Вони пройшлися разом, і Павло зізнався, що закоханий в Анастасію ще зі школи. Наступного дня Павло здивував Анастасію, відвідавши її квартиру з ялинкою та прикрасами. Він зізнався, що роками чекав на можливість розповісти їй про своє кохання. З того дня Анастасія викладала уроки з тонким обручкою на пальці і ледь помітним жи вотиком.