Батьки Валентини роз лучилися, коли та була маленькою дитиною. Вона з мамою жила у бабусі з дідусем. Жили небагато, але й не бідували. Після школи Валентина вийшла заміж за сусідського парубка. Дмитро був досить добрим хлопцем, найбажанішим нареченим на весь сільський куточок, тож Валентина вважала, що їй пощастило. Жити вони з чоловіком стали біля свекрухи. Пізніше Валентина зро зуміла, що сімейне життя – зовсім не цукор: у чужому будинку свої порядки та правила, адже й господарі там свої. Валентина дуже швидко зро уміла, що її думка нікого не цікавить.
Чоловік трохи заробляв: працював на комбінаті та отримував копійки. Сама Валентина вже чекала на дитину, тому не працювала. Коли наро дився синочок, то стало жити важче. Раптом, несподівано для всіх, у житті Валентини знову з’явився її рідний батько, якого вона не бачила багато років, і про якого нічого не знала . Він просто зателефонував їй. Повідомив, що мешкає в Канаді вже багато років, одружений, дітей немає і не буде. Приїхав відвідати батьків і дізнався про непросте життя своєї доньки та ще й ситуація в Україні складна. Батько щиро вибачався, казав, що шкодує про минуле, кличе Валентину з дитиною за кордон. Сказав, що все влаштує для неї, його дружина не проти.
Батько просив дочку, щоб вона збирала документи, готовий забрати її із сім’єю. Сказав, що спочатку забере Валю з дитиною, а коли все скінчиться і дозволять чоловікам виїжджати за кордон, то чоловік до Вали приїде. Але сам чоловік Валентини сказав, що нікуди і не збирається їхати. І свекри приєдналися, сказали, що сина нікуди не відпускають, адже він у них один і за ними не буде кому доглядати на старості років, якщо він поїде від них за кордон. Валентина усвідомлює, що хорошого майбутнього ні в неї, ні в сина в селі не буде. Але руйнувати сім’ю не хоче, адже й батька свого не знає. А якщо завтра щось не сподобається йому чи його дружині? Куди їй повертатись? До стареньких бабусі та дідуся? Завтра батько знову зателефонує, а Валентина досі не знає, що сказати йому. Чи варто їхати до Канади до батька за гарним життям?