Наталя сиділа біля вікна та плакала. Вона щойно розповіла своєму хлопцеві про свою ваrітність, і він покинув її, запропонувавши їй перервати ваrітність. Вони з Назаром були разом довгий час, але він завжди був егоїстичним та скупим, ніколи не дарував їй подарунків і не водив у кафе. Коли вона попросила купити їй квиток до театру, він відмовився, сказавши, що це марна трата грошей.
Наталя сподівалася, що їхнє кохання буде взаємним, але, коли вона заваrітніла, Назар ясно дав зрозуміти, що не збирається бути батьком і не хоче утримувати дитину. Почуваючись спустошеною, Наталя щодня ходила гуляти парком. Це призвело до того, що вона зустріла Миколу. Він був доброю, талановитою людиною, яка проявила до неї непідробний інтерес і не була відлякана звісткою про її ваrітність.
Вони почали зустрічатися, і Микола виявився чудовим партнером, допомагаючи Наталці з дитиною і ніколи не соромлячись купувати дорогі подарунки для неї та дитини. Зрештою, вони одружилися, і Микола став люблячим та підтримуючим батьком сину Наталії. Назар, зі свого боку, з того часу ніколи більше не з’являвся і не виявляв жодного інтересу до своєї дитини. Незважаючи на труднощі, Наталя здобула щастя з Миколою і дізналася, що справжнє кохання може бути лише безкорисливим і безумовним.