Сама до цього часу в це не вірю, але вчора я зважилася на крок, про який давно мріяла. Вранці чоловікові на роботу надійшло цікаве повідомлення від мене. А писала я там приблизно так: “Улюблений, я полетіла до Туреччини. Діток відвезла до своєї мами на ці два дні. У неділю ввечері забери їх додому. І прошу тебе не сердитися на цей вчинок, ти сам знаєш, що мені давно потрібна якась розрядка. Сто разів говорила тобі, але ти ігнорував. А кожна людина сама творець свого життя. Ось я і творю. Цілую тебе”. Із чоловіком у нас троє дітей.
Різниця між ними мінімальна. Старшому синові сім років, а ще двом дівчаткам-близнюкам – по п’ять. Скільки вимагають уваги, енергії та сил не передати жодними словами. До вечора я настільки вимотуюсь, що просто валюсь на ліжко і засинаю. Мільйон разів ми з чоловіком починали розмову про мій відпочинок. Він підтримував цю ідею, але все це було так абстрактно і далеко, що я відчувала, як воно відкладається в далеку скриньку. Ось цього разу і вирішила, що досить чекати нагоди, можливість потрібно робити самій. На початку тижня подруга сказала, що її колега по роботі продає свою путівку до Туреччини значно дешевше, оскільки виліт уже незабаром, а має невідкладні справи. От я й подумала, що це подарунок долі, бо без зайвих роздумів і погодилася. Я відразу розповіла про свій план мамі і домовилася, що дітей поки що доставлю до неї.
А сама потихеньку збирала валізи. І ось коли я приїхала в аеропорт і сіла у літак, написала чоловікові це чарівне повідомлення. Зараз я лежу та ходжу під теплим сонечком Туреччини. Їдучи, думала, що мені буде соромно і страшно бути в чужій країні однією на відпочинку, доки чоловік працює і діти вдома. Але зараз я не думаю вже ні про що. Усі проблеми як рукою зняло. Особливо коли у барі мені зробили смачний коктейль. Сподіваюся, і чоловік мене зрозуміє, і сердитись не буде. Тим більше, що наступних вихідних я вже буду вдома.