“Гришко?!”, промайнуло в голові Дар’ї, коли вона побачила молодика своєї дочки-студентки… Давно це було. Перше, шкільне кохання. Гриша та Даша були нерозлучні. А потім Галя, їхня однокласниця, примудрилася залізти в штани до Грицька, який підпив на випускному… У результаті молодик був змушений одружитися з Галею. А Даша поїхала до міста, вступила до інституту, вийшла заміж, народила дочку. Потім залишилася вдовою. Ці спогади промайнули в голові Дар’ї, коли Аліса представляла мамі свого хлопця. – Знайомся, мамо, це Сергій.
Він із села бабусі. — Проходьте, зараз вас пригощатиму, — запросила молодих Дарина. Хвилин за двадцять, коли вони вже сиділи за столом, жінка запитала: – Сергію, а хто у вас батьки? – Батька звуть Григорій, а маму звали Галина. – А чому “звали”? – Вона покинула мене з батьком, коли мені було шість років. Мене батько з бабусею виховували. А ви їх знали? – Так. Ми були однокласниками. – Мама. Батька Сергія поклали до ліkарні. Тут, у місті, – сказала Аліса. – Що з ним?! Його можна відвідувати? … Коли вона увійшла до палати, Грицько спав. Прокинувся, варто було Дар’ї сісти з ним поруч на стільці. – Даша! Ти мені снишся? – Ні, Грицько. Я прийшла відвідати тебе. – Але як ти дізналася?
– Твій Сергій доглядає мою Алісу. – Так ось кого мені ця дівчинка нагадувала?! … Місяць Григорія ліkували, потім Дар’я запропонувала тому залишитися в неї у місті, оскільки хворому потрібно було залишатися під наглядом ліkарів, а вільна кімната в її квартирі була… А через рік, коли Аліса та Сергій, закінчивши інститут, одружилися, Дарина залишила квартиру молодим, а сама переїхала до Григорія до села. Вони часто гуляють разом. І односельці лише радісно посміхаються їм услід. – Дорослі люди, а сяють коханням як молоді!