Андрій та Віка у шлюбі п’ять років. Віка не хотіла ні працювати, ні дітей. Щодо роботи чоловік не заперечував. Сам міг і годувати, і утримувати в достатку сім’ю. А ось з приводу дітей Андрій і не підозрював, що дружина активно використовує таблетkи, щоб не заваrітніти. П’ять років вона водила чоловіка за ніс. І далі б продовжувала водити, якби не нещасний ви падок. Через ДТП не стало молодшого брата Андрія та його дружини. Їхня донька, Ксюша, залишилася сиротою. Чотирирічна дівчинка тим часом гуляла з нянею.
У Ганни, няньки, вона й прожила, поки завершились усі т раурні зах оди. Коли Андрій сказав дружині, що має намір взяти племінницю до себе, Віка розл ютилася. – Навіщо? Навіщо на чужу дитину?! Я тобі сама народжу, коли настане час! – Ксюша не чужа. Вона дочка мого брата! – Ну і що?! А я не хочу дітей! Вибирай, чи я, чи вона! – Я обираю сім’ю, де житиме Ксюшка. Станеш ти частиною цієї сім’ї чи ні – тобі вирішувати. А дівчинку я не залишу! – Я все роблю, щоб було добре нам удвох! А ти вводиш у сім’ю чужу дитину! І готовий відмовитися від мене? – Поясни, будь ласка, що означає “щоб було добре нам удвох”? Тобто ти навмисно не хотіла заваrітніти? – Так вийшло! Вибач!
– І ти, навмисно, ці п’ять років мене обманювала? Ти ж знала, як я хочу дітей? Після цього тобі немає місця у моєму будинку! Збирай речі та їдь!.. Віка поїхала. Миттєво впавши з благополучного життя в двокімнатну хрущовку батьків пенсіонерів. Потім, правда, намагалася відновити стосунки, але Андрій більше її чути не хотів. А Ксюша почала жити з Андрієм. Спершу до неї приходила Ганна. Батьки Андрія допомагали як могли. А одного разу Ганна залишилася в Андрія з Ксюшею. З того часу вони не роз лучалися.