Андрій та Інна одружені півроку. Живуть у квартирі дружини. Інна програміст-фрілансер, Андрій – водій. Молодята щасливі разом. Ось тільки свекруха незадоволена невісткою. – Чим вона у цьому інтернеті займається? Як не прийду, то вона там із мужиками базікає. І гроші із них бере. – Але, мамо, це її робота. Вона створює сайти. І з клієнтами веде переговори. Ти знаєш, що вона втричі більше за мене заробляє. Жаль, що я не вмію так. – Сайти? А які слова вживає?! Суцільний сором! Я записала, щоб не забути: джава-скрипт, пайтон, копі-паст, баги… – Мамо, це професійні терміни. От якби вона сказала: “німецька мова”, тебе б це потурбувало? – Ні звичайно. Мова та й мова.
– Ось! А джава-скрипт та пайтон – це такі ж мови. Тільки цими мовами людина спілкується з комп’ютером. – Але ж вона мене ігнорує! Я прийшла, а вона: “Ольго Захарівно, ви там на кухні чай собі налийте, я поки що зайнята”, і продовжила з мужиком якимось бовтати. Зовсім ніякого виховання. – Ну, а ти сама? Уяви, що ти на касі розраховуєш клієнта, а тут хтось підійшов і почав відволікати тебе розмовами. Що б тоді сказала? – Але ж каса – це моє робоче місце! – А квартира та комп’ютер Інни – це її робоче місце. – Все одно, нечупара вона. У неї в шафах крупа розсипана, на кухні безладдя. Їжі нормальної не наготовлено, пилюка по всій квартирі… Як ти з нею живеш?!
– Люблю, тож і живу. Готувати я й сам можу. І збиранням ми займаємося разом. По вихідним… На ювілей Ольги Захарівни молоді подарували путівку до санаторію. Для неї та чоловіка. – Синку – це ж так дорого! Звідки в тебе такі гроші?! – Інна своїм програмуванням запрацювала. – Дякую, доню. Ось порадувала. – Що ви, Ольго Захарівно. Які подяки? Батьків треба берегти. Пестити і плекати. – Ах ти ж моя розумниця. Піду швидше подругам похвалюся, яка в мене розумна та дбайлива невістка. А готувати вам і допомогти зі збиранням я і сама зможу. Нема чого Інночці відволікатися на такі дрібниці! І, це, ви з онуками не тягніть…