– Мамо, нам у школі задали твір на тему “Ким працює моя мама”. Чи можна я прийду до тебе на обхід? Матеріалу назбирати. Мама погодилася. Наступного дня, після школи, дівчинка попрямувала до ліkарні. Проходячи ліkарняним сквериком, дівчинка побачила старого, що сумно сидить на лавці. – Вітаю. Я Інна. – Семен Миколайович. – У вас тут хтось лежить? – Син. – А чому ви не в нього? – Ображений він на мене. Сильно скривджений. Десять років, як посварилися. Бачити мене не хоче. – А як його звати. Я все дізнаюся, і вам розповім.
– Стас його звуть, онученько… Дівчинці підібрали халат. У хв орих одразу здіймався настрій, коли вони бачили маленького ліkаря. Нарешті дійшли до палати, де лежав Стас. – Ви займаєтесь вправами? – Запитала мама Стаса. – Навіщо? Дружина мене покинула! Не хоче вовтузитися з ін валідом. – А батьки? – Нема в мене нікого! Інна хотіла сказати про Семена Миколайовича, але промовчала. – Мамо, а можна я буду до дядька Стаса приходити, раз до нього ніхто не приходить. – Навіщо? – А милосердя? – запитанням на запитання відповіла дівчинка. – Добре, але якщо він буде незадоволений, то ти припиниш відвідування. На другий день, побачивши Семена Миколайовича на тій самій лаві, Інна підійшла до нього і докладно про все розповіла. – Ну, хоч якась звістка. А то в прийомній тільки відмахуються тяжким станом, — порадувався новинам старий.
До Стаса Інна увійшла вся така ділова. – Це книга. Вам почитати. Кросворди, головоломки, ручки, шахи. – А шахи навіщо? – Ми з вами гратимемо. – Вмієш? – А давайте на спір. І вже за двадцять хвилин пролунав дзвінкий голос дівчинки: – Програв! Програв! Роби вправи. Так і повелося. Інна приходила до Стаса, проводила з ним кілька годин. Вони весело балакали. Іноді чоловік допомагав дівчинці з уроками, пояснював незрозуміле. А потім Інна йшла у сквер, і розповідала Семену Миколайовичу про успіхи сина. Персонал ліkарні, і мати Інни, натішитися не могли, якими швидкими темпами йде одужання, здавалося б, безнадійного хво рого. А незабаром Стасу дозволили сідати. Потім дівчинка на кріслі каталці вивезла Стаса погуляти. І підвезла прямо до лави, де сидів Семен Миколайович. Чоловіки подивилися один на одного, а потім кинулися обійматись. Розпочалася розмова. Лише через півгодини вони згадали про Інну, яка деліkатно відійшла вбік. З того часу до Стаса приходила не лише Інна, а й батько. Через місяць Семен Миколайович відвіз сина до себе. Стасу ще треба навчитися ходити. А Інна обіцяла відвідувати їх.