Був вечір п’ятниці. Марині не хотілося повертатися додому. Вона не хотіла бачити чоловіка, його незадоволене обличчя, а все тому, що щоп’ятниці вона працювала з шостої ранку, і цього дня чоловікові доводилося відвозити дітей до школи. Але ввечері в четвер вона готувала все на наступний день. І рюкзак для дітей, і одяг їм, і їжу, щоб вони поїли після школи, а чоловікові треба було лише відвезти їх до школи і привезти назад. Але він увесь час дорікав дружині, що вона погана мати, що не стежить за своїми дітьми, і йому доводиться все робити самому. Щодня Марина це робила сама.
І чоловік їй ні в чому не помагав. Приходила з роботи з важкими сумками, готувала вечерю, прибирала, прала, гладила, уроки з дітьми робила, збирала їм рюкзаки, а чоловік увесь час лежав перед телевізором і лише час від часу наказував йому щось принести. Свої справи Марина закінчувала опівночі. А коли всі спали, вона діставала свої фарби і починала малювати. Вона дуже любила це робити, але не говорила про своє хобі нікому, особливо чоловікові та свекрусі. Адже вони б сказали, що Марина тільки марно витрачає свій час, щоб не займатися дітьми. Вони завжди вважали її поганою матір’ю. Про її хобі знала лише найкраща подруга і вона вважала, що ненормально дорослій жінці приховувати це від рідних людей і таємно малювати.
Подруга навіть радила розл учитися із чоловіком, адже він ніколи не цінував дружину. Але Марина запевняла, що любить чоловіка та не хоче його кидати. Цього дня вона зайшла додому і побачила, що хтось у домі є. До них прийшли батьки чоловіка. Вона одразу зроз міла, що це не на добре. Не встигла вона перевзутися, як свекруха одразу на неї накинулася з докорами. Вона називала невістку поганою матір’ю, яка турботу про дітей переклала на плечі чоловіка, а сама вештається собі. Спочатку Марина хотіла виправдатися, але потім зрозуміла, що безглуздо цим людям щось пояснювати. Вона зібрала свої речі та речі дітей та переїхала до своєї матері до села. Вийшовши на ганок будинку, вона побачила такий гарний краєвид. Дістала мольберт і почала малювати душі. І одразу їй стало легко та спокійно на душі .