Віра вже давно жила сама, але на кожен Новий Рік вона готувала багато страв. І холодець, і Олів’є, і оселедець під шубою. Жа рила свинину, а курку у фользі запікала у духовці, як любила дочка. Чоловіка в неї вже давно не було. Він помер, коли доньці було п’ятнадцять. Вони залишились удвох. Важко їм було без нього, він так рано пішов із життя. Донька Ганна вийшла заміж і поїхала жити із чоловіком у сусіднє місто. Народила трьох дітей і все в них було дуже добре. На Новий рік вони завжди приїжджали до Віри і всією родиною святкували за столом.
Тому за звичкою Віра готувала багато всього, хоч уже кілька років до неї ніхто не приїжджав. Ганна дзвонила їй в останній момент і говорила, що вони купили путівки та їдуть за кордон. А Віра сиділа одна за столом, і було їй сумно від цієї самотності. Подруги теж не приходили, у всіх свої сім’ї, от і доводилося Вірі сидіти одній і пити яблучний сік, адже нема кому навіть вино чи шампанське відкрити. З роками вона, звичайно, вже навчилася це робити одна, адже дочка кожного Нового року посилалася на щось і не приїжджала до неї. А вона все одно готувала для них подарунки, купувала яскравий папір, пакувала їх, а дочка забирала подарунки мало не в березні.
Вірі цього року виповнилося вісімдесят два роки. Зі здоров’ям у неї вже не дуже, ослабла вона. Вже пересуватися вдома було їй важко. На скарги матері дочка відповідала, що це через вік і нічого страшного в цьому немає. Але цього року Ганна обіцяла приїхати до матері на свято та разом проводити старий рік. Віра була щасливою. Вона наготувала багато всього, поставила ялинку з останніх сил, запакувала подарунки, як могла. Адже очі тепер погано бачать. Коли робила салат, виявила, що вона не має майонезу і зібралася йти в магазин. Було вже темно та холодно. По дорозі назад їй стало погано, і вона с іла на тротуар.
До неї довго ніхто не підходив. Ганна дзвонила їй, але вона не брала слухавку, адже телефон із собою не брала. А дзвонила вона, щоб повідомити, що вони їдуть до Єгипту, і щоб їх мама не чекала. Коли мати не відповіла, їй стало ніяково, вона захвилювалася, але все одно поїхала. Але на відпочинку вона хвилювалася та не знаходила собі місця. Мати не відповідала, і вона розуміла, що щось сталося. Повернувшись назад, Ганна одразу поїхала до мами, і побачила курку у фользі, яку мама ще не поставила духовку, подарунки під ялинкою, а мами не було. Видно було, що тут уже кілька днів уже нікого не було. Знайшли Віру у лікарні, дуже слабку. Ганна вибачалася, що не була поруч у скрутний момент і так пі двела матір, але було занадто пізно. Матері не стало за два дні. І тільки після цього вона почала цінувати маму і шкодувати, що не була поруч, доки можна було.