Ірина Анатоліївна прожила у селі все своє життя. Їй було вже сімдесят п’ять років. Чоловіка не стало п’ять років тому, і вона жила с ама. У неї було двоє синів. Один жив за кордоном, а інший у райцентрі, неподалік її села. Одного ранку вона прокинулася від запаху. Виявилось, що будинок горить. Все сталося через стару пічь. Хоча зібралися всі сусіди, але врятувати будинок не вдалося. Від дому нічого не лишилося. Молодший син забрав її до себе. З невісткою вони добре ладнали, тому вона не була проти там пожити.
Але їй було незручно через те, що вона зайняла кімнату внучки. Адже тепер Маша не могла до себе запросити друзів. Але онука не хвилювалася про це. Зараз усі спілкуються в інтернеті. А для бабусі це було чуже. Що навіть чаю разом не поп’ють? Ірина Анатоліївна не могла сидіти без діла, весь час хотіла допомогти невістці, але в неї все виходило повільно, а невістка все миттю робила. Та й вона просила свекруху відпочивати, с ама все зробить. А бабуся вважала себе тягарем дітям. Вона попросила сина відвезти її до сусідки Віри, щоб вони мешкали разом. Адже вони все життя жили поряд і дружили, а тепер поживуть удвох, адже Віра теж нікого не мала. Вона дуже сумувала за своїм селом.
Але, як виявилося, Віра по мерла ще два місяці тому, але син їй не сказав, щоби не турбувати її. Їй стало дуже сумно. Тепер вона вже вирішила, що її треба відвезти до будинку для літніх людей. Їй там буде краще, з ким поспілкуватиметься, а заважати нікому не буде. Адже квартира у сина маленька, і вона стискає онуку своєю присутністю. Син сказав, що на це потрібен час, він обов’язково оформить документи. Минуло півроку. Цього дня син сказав, що все готове і вони поїхали. Вона зрозуміла, що дорога їй дуже знайома. Потім вони доїхали до села Ірини Анатоліївни та постали перед її ділянкою. Ірина Анатоліївна схопилася від подиву. Там стояв новий будинок. Син зізнався, що брав кредит, а решту грошей надіслав брат, і вони збудували новий будинок для матері. До неї переїде жити молодша сестра із сусіднього села, бо будинок у неї дуже старенький. Ірина Анатоліївна була щасливою. Не чекала вона на такий сюрприз.