Ми з моїм чоловіком прожили у щасливому шлюбі 20 років. Весь цей час ми навіть жодного разу не сварилися, всі розбіжності вирішували, як дорослі люди за допомогою розмови. Я була впевнена, що ми разом до кінця наших днів. Син виріс і з’їхав, дні потяглися похмурою низкою звичних буднів. Якось Микола повернувся після роботи і сказав, що нам треба поговорити.
Я того дня спекла його улюблений пиріг і не думала, що він скаже щось незвичайне, навіть дивна інтонація мене не насторожила. -Наташа, я вдячний тобі за все, але в мене вже рік є інша жінка. Вона від мене ваrітна, і я маю намір з’їхати. Син у нас уже дорослий та самостійний, тому я думаю, що нас нічого разом більше нічого не тримає. Його слова повільно доходили до моєї свідомості.
Думаю, на моєму обличчі навіть нічого не смикнулося, бо я повільно сприйняла інформацію. А він просто мовчки зібрав речі та пішов. Я залишилася одна з пирогом, що димить. Вже півроку з тих подій минуло, а я все не можу повірити у те, що відбувається. Це здається якимось абсурдним сном. Здається, що я повернуся додому після роботи і знову застану Колю за телевізором, і він ніжно поцілує мене в щоку. Але зустрічає мене лише порожня квартира. Я не знаю, як змиритися зі змінами та що робити далі.