– Тааак, – протягнув Андрій, – ну і завдання тобі випала, кохана. Справа в тому, що Андрій та Соня збиралися зіграти весілля. І тепер, готуючи список гостей, дівчина не знала – кого із батьків запросити? Усіх їх вона дуже любить та поважає. Але мама їй сказала: “Не надумай запросити Ігоря та Сергія!”. Як так?! Чи не запросити рідного батька і того, хто її виховував, а потім платив за навчання в університеті?! – Нехай вона ображається! Я все одно їх з апрошу! – наважилася дівчина і зателефонувала рідному батькові.
Тато Ігор, скільки себе Соня пам’ятає, працював у Німеччині. Але коли приїжджав, влаштовував доньці справжнє свято. З іграми, цукерками, подарунками… – Доню! Радий тебе чути! Як ти, рідна?.. Заміж виходиш! Вітаю! А коли весілля?.. А перенести не можна?.. Мила, ти ж знаєш, у мене контракт. Я не можу приїхати!.. Ну ти не переймайся, мала! Зробимо так: весілля зіграй без мене, а я приїду, привезу подарунок і влаштую вам із чоловіком канікули в горах. Гаразд?.. Ну все, люба, домовилися. Папа Сергій з’явився у житті Соніної мами саме через довгі відсутності чоловіка. Спершу як коханець, а потім і як чоловік. Він дуже любив дівчинку, був доброю і м’якою людиною. Цілком замінив їй рідного батька.
Хоча й Ігор не зник із життя Соні. – Доню, кохана, вибач, але я не зможу бути присутнім… – сказав тато Сергій. – Розумієш, бабуся Зіна приболіла… Ні, ні, нічого серйозного… Я їду до неї, бо за городом і господарством хтось має доглядати… Ми з бабусею зателефонуємо та привітаємо вас. Ну і подарунок за мною… Ось так і вийшло, що на весіллі Андрія та Соні були присутні її мама та дядько Степан, новий чоловік мами. На медовий місяць молодята вирушили до бабусі Зіни до села. А за два місяці приїхав тато Ігор, пригнав обіцяний подарунок – джип. І влаштував молодим веселий відпочинок у Карпатах.