Нещодавно мені виповнилося п’ятдесят років. Життя у мене нормально влаштоване. У мене дружина, діти та батьки. Іноді буває, що ми з дружиною сваримося, але дуже рідко. І я думаю, що у всіх сім’ях такі сварки трапляються, і це нормально. От не буває так, щоб усе проходило гладко і пара зовсім за своє життя не сварилася. Адже ідеальних людей також не буває, ні чоловіків, ні жінок, а тим більше дітей. Але про це, як виявилось, знають не всі. Мене запросили до кафе на день народження.
Це був ювілей мого старого друга, ось я й пішов, хоч настрою не було. Раптом до мене підсіла жінка у віці і почала говорити зі мною без упину. Вона була вже напідпитку і, судячи з усього, шукала вільні вуха, щоб поговорити. І ось вона почала висловлювати свою думку про чоловіків у віці, хоча я її ні про що й не питав. – Вічно у чоловіків проблеми зовсім на рівному місці. Як тільки їм стає за п’ятдесят, все починає боліти і вічно вони на щось скаржаться: то печінка, то серце. А не було чого в молодості стільки пити, і зараз не боліло б.
А ще ви – вічні песимісти. Вічно у вас склянка наполовину порожня. Усі ви однакові. І вічно гарної ви про себе думки, думаєте, що з роками, як коньяк, стаєте кращими. Але це зовсім негаразд. Ненавиджу я сиву бороду і одяг ваш старомодний. Ви і в молодості за собою не стежите, а в цьому віці взагалі забуваєте про це і не стежте за своїм зовнішнім виглядом. А ще у вас у всіх однакові хобі: випивка, риболовля та сварка з дружиною. Ніхто з вас не хоче розвиватися і чогось прагнути. Ви вже розумієте, що не настільки привабливі для жінок і танете від одного компліменту з боку жінки. Я добре вас знаю! Я їй нічого не відповів, бо бачив, що це просто марно. Адже їй нічого не доведеш. А з віком змінюються всі, але всі різні, і я, наприклад, виходить, виняток із її правил.