Усі батьки та бабусі своїх дітей вважають особливими, винятковими. Завжди хвалять своїх дітей. Один голівку рано почав піднімати, інший рано почав розмовляти, хтось краще навчається у школі. І багато різних причин є у мам та бабусь хвалити своє чадо. Але чи справді ці діти особливі чи це просто уява матерів та бабусь? Чи справді вони роблять щось краще за інших?
Для кожної матері її дитина найкраща і найчарівніша. І не має значення, який він насправді. А ось і моя улюблена історія. Моя невістка народила сина на тридцять шостому тижні. Дитина народилася абсолютно здоровою, міцною, з нормальною вагою, але особливою. Він мав один єдиний молочний зуб. У дітей зуби починають різатися у шість місяців, а дитина з цим зубом уже народилася. Ліkарі сказали, що це дуже рідкісне явище, але трапляється іноді. Боятися цього не варто. Жодної небезпеки в цьому немає. Хоча у його практиці це вперше. А коли я розповідала цю історію акушерці похилого віку, вона мені сказала, що бути цього не може. А коли я показала фотографії, вона не могла повірити очам. У неї очі на лоба полізли.
Як у природі може трапитися таке? Ніколи вона такого у своїй практиці не бачила. Діти у такому віці не можуть мати зу бів. Вона ж акушерка, знає все. І якби таке траплялося, вона обов’язково про це знала б. А ця суперечка про “може” чи “не може” починається відразу. І вже всі починають говорити про цей зуб, і жодні теми не обговорюються. Як же я люблю цю маленьку особливість, з якою наро дився мій онук. На яку лавочку я не сяду, торкаюся цієї теми, і всі перемикаються на неї. Молода невістка. Мені такого онука подарувала, що я їм не натішуся. І мені подобається розповідати цю історію всім, кого лише зустріну. Адже всі з таким інтересом мене слухають.