Донька казала нам, що після візитів бабусі в неї зникають деякі іграшки, але ми не сприймали її слова всерйоз, поки одного разу.

Advertisements    

Почалося все з народження племінниці моєї дружини, я був щиро радий її сестрі, а потім у мене й самого народилася дочка. Різниця між дівчатками була чотири місяці, і вона стала зовсім непомітною, коли почали підростати. Звичайно, дочка для мене стала цілим світом, заради якого я готовий піти і у вогонь, і у воду, тому працюю дуже багато, щоб вона могла дозволити собі все найкраще. Вона швидко зростає, а з нею й витрати. Знайомі почали говорити, що ми її балуємо, але ми вважаємо, що ігри, що розвивають, ніяк не шкодять дитині, а кілька ляльок навпаки здатні виховати людяність і соціальні норми поведінки.

Кілька місяців тому теща стала до нас частіше навідуватись, і мене це здивувало, адже раніше ми з дружиною довго просили її прийти та допомогти, а тут вона сама виявляла ініціативу. Раніше весь свій час вона проводила з першою онучкою, тобто з племінницею моєї дружини. А після відвідин бабусі моя дочка почала скаржитися, що в неї щось зникло, то лялька, то гра, то гітара дитяча. Спочатку я думав, що вона це просто знайти не може, але ми з дружиною також не знайшли. Зникнення знайшлися, коли ми відвідали племінницю дружини на День Народження.

Advertisements    

Моя дочка приносила іграшки сестри і говорила, що це ті самі, як і в неї зникли. Все стало очевидним, проте своячка та її дочка говорили, що бабуся їх подарувала, а та мовчала, доки дружина не відвела її у бік для розмови. – Мамо, що це таке? Ти обкрадала свою онучку? – Та хто ж у тебе краде? Це твоя племінниця! Твій Олег заробляє добре, то може ще дозволити таких ляльок, а маленька Арина має страждати від того, що її батько не працює? – Тоді чому нас не попросила? Ми купили б і племінниці іграшок.

– Не купили б і мені нічого не дали б, а тепер онучці хоч є чим грати! – Відібрала в однієї внучки та подарувала іншій? І що це за кохання таке? – Не говори дурниць! Дружина і я були засмучені таким поворотом подій, адже нам справді було б не шкода купити що-небудь і для племінниці, а після такого інциденту і зовсім не хочеться. Вийшло, що обікрали рідні люди! Хіба я винен, що тато Арини не хоче працювати, тільки на дивані валяється?

Advertisements