Вранці Діана швидко схопилася з ліжка і стала одягатися. На ліжку ще лежав Павло І вставати не збирався: – Ну навіщо ти так рано встала, полежали б ще трохи. Коли мені прийти наступного разу? -Ніколи. І я до тебе не прийду. Ми більше не побачимося. – Діана, що ти таке кажеш. Заспокойся. Як ми можемо не побачитися, якщо я тебе так люблю. – Ні, Павло. Це я тебе люблю, а ти любиш лише себе. Я вже втомилася бути постійно твоєю коханкою. Дружині ти правду розповідати не збираєшся, а скільки мені ще чекати? Ти розумієш, що я теж хочу сім’ю, хочу дітей.
– Діана, я все розумію. Але Почекай ще трохи і я піду від дружини. Ти ж знаєш, у нас син, йому 14 років. Як тільки йому стане 18, то я зможу піти від сім’ї. Діана чекала два роки, кожен раз Павло уходив від розмови про дружину і його сина. Але Діані вже набридло чекати, адже час минав, вона не молоділа, хотілося самій вже народити дитину. Діана вирішила в той вечір, що вона сама піде до Павла в будинок і у всьому зізнається його дружині. Діана постукала, їй відчинила двері дуже мила дама. Вона була старша за Павла, він говорив, що дружина трохи старша за нього. З кімнати вийшов його син, так схожий на самого Павла. – Здрастуйте, я прийшла до вас поговорити про Павла.
– Звичайно, проходьте, – відповіла мила жінка і впустила Діану. – Мамо, я пішов до школи, – сказав хлопчик і пішов. – А він такий схожий на самого Павла, – вирвалося у Діани. – Звичайно, вони ж брати, – відповіла жінка. – Як брати? Я думала, Павло його батько. Жінка розсміялася. Діана тут же зрозуміла, що вона йому зовсім не дружина, а мама. Виходить Павло два роки обманював її, бо боявся узаконити стосунки. Але Діана не розгубилася, вона повідомила своїй майбутній свекрусі, що вже вагітна від Павла. Вони разом проговорили весь вечір, відразу знайшли спільну мову. Коли Павло повернувся з роботи і побачив у себе вдома Діану, то його обличчя тут же змінилося. Його мама обійняла сина і привітала його з тим, що скоро він стане батьком. Очі Павла вирячилися ще більше. Але тепер він від Діани ніяк не відбудеться.