Коли мені казали, що стосунки між невісткою та свекрухою – це окремий вид проблеми і що не буває хороших свекрух, я постійно сперечалася та говорила, що все залежить від невістки. Сама я завжди намагалася поважати старших, ніколи не сперечатися, намагатися допомагати їм, і завжди думала, що якщо полюблю свого чоловіка, то маю і прийняти її маму, якою б вона не була. Коли я зустріла Антона, то зрозуміла, що він – моя доля, покохала його дуже сильно і, коли він запропонував стати його дружиною, одразу ж погодилася.
У мого чоловіка були ще два рідні брати, всі вже були одруженими, і як я зрозуміла, свекруха ставилася до невісток нормально. Я намагалася зробити все, щоб Валентина Михайлівна прийняла мене як дочку, намагалася задобрити її, робити все до її серця. Незважаючи на моє добре ставлення, вона чомусь мене не злюбила і навіть не приховувала цього, ставилася до мене як до порожнього місця. Коли у нас з’явилася дитина, вона стала частіше до нас приходити, щоб побачити онуків, але потім, коли діти з’явилися вже й у сім’ях її синів, вона про нас взагалі забула. Антон казав, щоб я не зважала, що мама нічого поганого їм не бажає, я намагалася тримати себе в руках, але тільки заради свого чоловіка.
Минуло кілька років, не стало батька Антона , і його мама дуже сильно переживала з цього приводу, постійно дзвонила нам і просила приїхати, і ось, коли ми на Новий рік поїхали до неї, я поцікавилася, де її улюблені невістки, на що вона сказала, що вони більше не цікавляться нею. За столом свекруха сказала чоловікові, що у неї до нас пропозиція – вона готова прописати квартиру на наше ім’я, якщо ми до неї переїдемо і доглядатимемо за нею. Чоловік мій, звичайно, не зміг відмовити, але дорогою додому, я висловила свою думку, що його мама ніколи не цікавилася нами, а зараз, коли лишилася сама просить жити в неї. І ось зараз я не знаю, як мені вчинити, щоб не образити чоловіка.