Моя сестра після ро злучення зі своїм чоловіком, наче збожеволіла, вона просто закинула виховання дітей, влилася в погану компанію і вже почала губити себе серйозно. Я не могла дивитися на те, як мої племінники тиняються вулицями в пошуках їжі. У сестри Інни був син, 13 років і донька, молодша за нього, тому за своєю сестрою наглядав Ігор, який сам збирав її до школи, допомагав з уроками, а в шкільній їдальні годував її, щоб вона не залишилася голодною.
Я не знала, що робити, роз уміла, що не зможу сама впоратися з усім цим, адже сестра вже мала залежність і її могли позбавити батьківських прав. Я вирішила розповісти про все своїм батькам, і ми разом, порадившись, вирішили залишити дітей мені, і зайнятися ліkуванням Інни. Насправді все було дуже складно, адже сестра відмовлялася ліkуватися, і говорила, що в неї немає залежності, але зрештою нам вдалося вкласти її в ліkарню на лkкування.
Поки сестра ліkувалася, я взяла племінників до себе, зайнялася їх вихованням і потихеньку все почало налагоджуватися, у племінниці покращилися оцінки у школі, Ігоря віддала у спортивну секцію. Таким чином, Інна пробула в kлініці півроку, і коли повністю виліkувалася, приїхала і зажадала дітей назад, а я так не хотіла віддавати, адже сильно звикла до них.
Я сказала сестрі, що їй потрібно трохи прийти до тями, адже вона дуже сильно себе запустила, сестра погодилася, зараз ми живемо разом, допомагаємо один одному, і я дуже рада, що ми з Інною стали близькі. Раніше ми з нею ніколи так добре не спілкувалися, постійно заважала нам відстань, погана компанія, а зараз я впевнена в тому, що з нею нічого поганого не станеться, оскільки вона усвідомила все і зро зуміла також, що не хоче втрачати своїх дітей. Я дуже рада, що моя підтримка зробила сестру сильнішою і подарувала їй віру в себе та у своє майбутнє.