Олена точно вирішила, що треба роз лучитися з чоловіком Василем. Їм було по 45 років, коли Олена зрозуміла, що просто втомилася від такого життя. Подруга її не розуміла. -Мене бісить те, що кожен день схожий на попередній. У нас абсолютно нічого не змінюється. -А що має змінюватися? -Хоч щось. Ти уяви, ми прокидаємося одночасно, кожен день однаковий сніданок. Потім він іде на роботу, я йду до магазину. І завжди все по колу. Я вже не відчуваю, що люблю його. Таке відчуття, що я все роблю за звичкою, я навіть живу за звичкою.
-І все-таки ти пошкодуєш, якщо роз лучишся. Твій Василь добрий мужик. Олена не хотіла визнавати, що їй буде важко без чоловіка. Спочатку вона навіть відчула якусь легкість. Щось у житті почало змінюватися. Але потім вона зрозуміла, що поряд немає людини, якій можна розповісти про свої відчуття. Нема чоловіка. Але на роботі на неї звернув увагу один працівник. Навіть запросив до кафе, Олена погодилася. Коли вони робили замовлення, то чоловік сказав: -Я не знаю, чи буде у нас щось серйозне, тому ти краще сама за себе плати. Олена мало не впала зі стільця від сміху. Її Василь би ніколи такого не допустив, а тут якийсь невпевнений чоловік. Потім Олена занудьгувала, їй не вистачало Василя, але вона про це намагалася не зізнаватися подрузі.
Але подруга все розуміла, тож вирішила звести назад Олену з чоловіком. Вона їй сказала, що нещодавно бачила Василя з якоюсь молодою дівчиною у кафе, і вона постійно намагалася його обійняти, пожирала чоловіка поглядом. Це сильно вивело Олену із себе. Вона зла вбігла до Василя додому. На кухні грала романтична музика, світло було погашене, скрізь горіли ароматні свічки. Олена була в сказі, але потім до неї вийшов Василь із великим букетом квітів. Виявилося, що він на неї чекав і весь сюрприз зробив для неї. У результаті Олена повернулася до родини, і більше нікому ніколи не віддасть свого чоловіка Василя.