Вже багато років я живу у великому місті, але родом із маленького поселення в мальовничому куточку нашої країни. Рідне село я завжди дуже любив, але ловити там не було чого. Після закінчення школи поїхав здобувати освіту в місті, там же потім знайшов роботу та остаточно переїхав. У місті я познайомився з майбутньою дружиною, ми побралися.Згодом я і маму забрав до себе, інших родичів у селі у мене не залишилося, тому зв’язок із рідними місцями практично обірвався.
Але в моєму серці завжди жила туга по рідних краях. Коли в мене з’явилися діти, я загорівся бажанням показати їм, де минули мої роки юності. У результаті я таки вирішив реалізувати цю мрію, накопичив грошей і викупив наш старий будинок. Спочатку там було організовано розкішний ремонт, а потім на літо ми вирішили з родиною туди перебратися. Все-таки життя на природі – це окремий вид насолоди. Ми дуже багато гуляли, вивчали природу.
Якось ми з сином повертаємось після прогулянок, я заходжу до будинку, а там донька грає на килимі. – А де мама? – питаю я Анастасію. Вона піднімає на мене погляд і каже: -Так вона з Мишком спить. У цей момент вся моя душа перекинулася, я навіть дихати став нерівно. – В сенсі? Що за Мишко? Де? – нетерпляче запитав я. Малятко знизав плечима і показала на спальню. Ось заходжу я до нашої подружньої спальні, а там моя дружина обійнялася з великим, плюшевим ведмедем. Я видихнув з полегшенням і ледве стримав гучний сміх, який міг розбудити дружину. Це була іграшка мого дитинства, я забув про неї.