Ми з чоловіком 10 років прожили у дуже дружному шлюбі, виховували сина. І ось після стількох років стабільних, добрих, ніжних відносин він став дивно поводитися. Жінки одразу відчувають недобре. Чоловік став пізно приходити з роботи, став якимось відокремленим та байдужим. Я все хотіла розпочати розмову, але він мене випередив і сам у всьому зізнався: -Ліно, вибач, але я тобі зрадив один раз по п’яні, Ніна від мене ваrітна, я не можу її покинути. Малюкові потрібна повноцінна сім’я. Ніна – його колега по роботі.
Дітей у нас із Єгором не було, я була без плідна. Ми просто змирилися колись із цим фактом. Мені було дуже боляче дізнатися про зраду. Я завжди дуже любила Єгора, ніколи не думала, що він здатний так зі мною вчинити. Але навіть у такій ситуації мені вдалося зберегти обличчя і правильно повестися. Я просто прийняла його вибір і змирилася. Жити одній було незвично та сумно. Хата спорожніла, коли Єгор з’їхав. Я потихеньку привчала себе до життя без нього. Це вийшло не відразу, але поступово все почало налагоджуватися, я поринула в роботу, серце перестало боліти за втраченим коханням. І ось одного звичайного вечора у двері постукали. За порогом виявився Єгор із дитиною на руках.
Погляд у нього був, як у побитого собаки. -Пустиш? Вибач за несподіваний візит. Вже за чаєм він мені розповів, що його Ніна втекла з коханцем і покинула дитину. Єгор просив у мене вибачення та хотів повернутися. Було непросто знайти в душі сили для милосердя, але зараз, бачачи, як росте маля, яке я люблю як рідного, я розумію, що це було правильно.