Дмитро хотів багато дітей. Але шестеро – це вже перебір. Їх же всіх треба одягнути, взути, нагодувати. А працює він один. Куди дружині працювати виходити. На ній і дім, і город, діти. Дмитро, звичайно ж, допомагав дружині. Але вони обоє валилися спати “без задніх ніг”. Як, при цьому, ще примудрялися зачати дітей – незрозуміло… Їхній односельець, Артем, уже два роки набирав бригаду, і вирушав на заробітки. Ось і Дмитро, порадившись із дружиною, вирішив приєднатися до Артема. Працювали від сходу до заходу сонця. Важко було.
Але зате й заробили солідно. Два місяці пропрацював Дмитро і поїхав відвідати дружину з дітьми. Приїхав із гостинцями. Грошей привіз. Побув три дні і знову поїхав. Так тривало півроку. Кожні два місяці бригадир відпускав Дмитра додому, сім’ю відвідати. Якось, отримавши чергову зарплату, бригада вирішила відзначити подію. Прийшли до кафе, сіли за стіл, зробили замовлення. За столом по сусідству сиділа жіноча бригада. Одна з них, Галина, “поклала око” на Дмитра. І заманила його до своїх сіток. – Ти з нею будь обережніший, – попередив Дмитра Артем. – Галина та ще штучка… Прокинувся Дмитро у чужому ліжку, у чужій квартирі. – Вставай, мій орел, сніданок уже готовий, – покликала Галина його з кухні. Одягнувся Дмитро, перевірив кишені та жахнувся. Грошей немає. З чим він здасться на очі дружині та дітям?! – Де мої гроші? – Запитав він Галину.
Не знаю, дорогий. Ти мені трохи дав. То я на них продукти купила. Ось сніданок приготувала… Повернувся до себе в гуртожиток Дмитро похмуріший за хмару. Ліг на ліжко. Жити не хоче. – Що трапилося? – Запитав Артем. Дмитро і розповів йому все. Похитав той головою і вийшов. За годину повернувся. Віддав гроші Дмитру. – Ось. Лише половина залишилася. Решту ця стерва вже витратила. А грошей менше половини залишилося. – З чим я додому поїду? – схопився за голову Дмитро. І тут його врятував бригадир. Зібрали бригадою гроші, позичили Дмитру. Приїхав Дмитро додому, віддав гроші дружині та одразу ж назад. Соромно дружині коханій у очі дивитися… Відпрацював належне Дмитро у Артема, потихеньку повернув борги чоловікам. Подякував щиро їм за все і повернувся додому. Більше Дмитро на заробітки не їздить. Нехай удома і менше заробляє, зате й спокус немає.