Марія Степанівна та Сергій Іванович стояли на порозі розлучення. Вони багато разів про це говорили, але так і не зробили остаточних кроків до офіційного розірвання шлюбу, оскільки в справу постійно втручалися життєві перешкоди. Їхні розмови про розлучення мали незвичайну, майже церемоніальну ауру, що нагадує передчуття театральної вистави чи якогось офіційного заходу. Марія, поглинута своїм марнославством, витрачала величезну кількість часу та грошей на те, щоб виглядати краще та привабливіше, а Сергій ретельно обмірковував вибір краватки для серйозної, можливо, останньої розмови з дружиною. Час минав, вони вдавалися до дрібних суперечок, Марія чіплялася до вибору краватки та взуття Сергія. Сергій, намагаючись закінчити сварку якнайшвидше, підкорявся, приховуючи своє невдоволення.
Їх незручні тихі хвилини були сповнені роздумів про їхнє спільне життя. Їхній спільний досвід, дорослі дочки, онуки, що ростуть… Після багатьох таких сварок і тихих роздумів, дрібниці, через які вони постійно сварилися, почали здаватися парі незначними. Однак початок їхнього шлюборозлучного процесу все ще залишалося в неясності, що викликало у Сергія хвилювання. Роздуми Сергія одного разу були різко перервані телефонним дзвінком молодшої доньки, яка повідомила, що їхня онука захворіла. Майбутнє розлучення було миттєво відсунуто на другий план, оскільки здоров’я онуки було важливіше, а зміни в їхньому сімейному становищі могли зачекати. У лікарні їхня слабка онука запитала, чи збираються бабуся і дідусь розлучитися. Це питання приголомшило подружжя.
Марія запевнила її, що вони просто переживають важкий період, порівнявши його з періодичними розбіжностями між її власними батьками – що є нормальним явищем у будь-якій родині. Зворушені невинністю та наївністю онуки, вони переглянули своє рішення про розлучення. Їхній шлях додому був наповнений розмовами про майбутні домашні справи, у тому числі про купівлю продуктів, приготування їжі – заняття, які мимоволі відродили втрачене сімейне тепло. Коли день добіг кінця, Марія подивилася на Сергія і освідчилася йому в коханні. Сергій відповів взаємністю, підкреслюючи абсурдність того, що для того, щоб нагадати їм про їхнє кохання та міцність їхньої родини, була потрібна така криза. Ця історія – підтвердження того, що, зрештою, кохання завжди зберігається, незалежно від обставин.