У нашому селі жила літня пара – Сергій та Марія – які були втіленням щастя та прикладом ідеального шлюбу. Їх завжди бачили разом, їхні стосунки викликали захоплення та заздрість усіх мешканців села. Однак інтригуюча історія їхньої першої зустрічі тривалий час залишалася невідомою для всіх. У молодості Сергій був старанним водієм лісовозу і часто працював ночами. В одну з таких ночей він заснув за кермом – і розбив вантажівку, впавши в яр. Внаслідок аварії він знепритомнів, і навіть лікарі вважали його загиблим.
Тому його перевезли до місцевого моргу. Прийшовши в себе серед болю і крижаної темряви, Сергій усвідомив похмуру реальність свого становища, яке тільки посилився, коли він почув слабкий звук, що хникав, у непроглядній темряві. Він виявив, що це Марія – ще одна жива душа, яку теж помилково порахували загибло після утоплення. Поділившись один з одним своїми жахливими обставинами тихим шепотом, ці двоє знайшли втіху у своїй біді.
Незважаючи на нестерпний холод і онімілі кінцівки, Сергій зумів зібратися з силами і притиснути Марію до себе, щоб зігрітися. Через кілька годин їхнє несподіване виявлення викликало подив серед співробітників моргу, що призвело до появи сенсаційної історії, яка тихим ходом поширилася по всій окрузі. Після тієї фатальної зустрічі Сергій та Марія залишилися нерозлучними та прожили довге життя у спільному щасті.