Маргарита та її громадянський чоловік вирішили не оформляти свої стосунки, щоб уникнути майбутніх конфліктів щодо спадщини. Це її життєва позиція. Маргарита працювала та платила комуналі витрати за квартиру, нічого не вимагаючи від цивільного чоловіка. Старший син давно вже жив за кордоном, а молодший проживав із нею разом, але ніколи не купував продуктів, бо харчувався на роботі.
Якось навесні Маргарита поїхала у відрядження, не попередивши сина, а коли повернулася, дізналася, що той без її дозволу привів до будинку свою дівчину. Маргарита розгнівалася на сина та його дівчину і попросила їх піти. Вона дала зрозуміти, що не потерпить невістку у своєму будинку і що вона не може приходити до неї до квартири, коли захоче.
Її син поїхав зі своєю дівчиною на орендовану квартиру, і деякий час вони не розмовляли. Маргариту ця ситуація бавила, адже, ґрунтуючись на своєму досвіді, їй було все одно, одружаться вони чи ні. Вона цінувала свою незалежність і не хотіла ні під кого підлаштовуватись, даючи і своєму синові можливість відчути свободу та відповідальність.