Сашко опинився у незручній ситуації, коли сусідка поскаржилася на брудний під’їзд їхнього багатоквартирного будинку. Хоча йому дуже хотілося спати, він відчув себе зобов’язаним взятися за швабру, щоб не спровокувати скандалу. Сашко поцікавився, чому управляюча компанія не займається прибиранням, але сусідка вважала їх марними після того, як вони проігнорували її прохання прибрати підвали.
Сашко вирішив діяти, склавши претензійний лист та зібравши підписи інших мешканців. Однак він з подивом виявив, що багато хто з них відмовився підписувати, воліючи прибирати під’їзд самостійно, а не мати справу з компанією з обслуговування будинку. Незважаючи на те, що багато хто був згодний з Сашком, вони боялися конфронтації і не хотіли розгойдувати човен.
Саша був розчарований їхньою байдужістю і попередив їх, що більше не прибиратиме під’їзд, якщо жителі не захочуть боротися за свої права. Зустріч Саші з сусідами висвітлила серйознішу проблему: деякі люди задовольняються роллю жертви і не хочуть змінювати своє становище. Їх влаштовує такий стан справ, і вони не роблять жодних дій щодо його поліпшення. Сашкові досі здається парадоксальним, що ті з сусідів, які намагалися його підтримати, сприймалися іншими як вороги, а не як борці за права…