Я була заміжня за Миколою вже майже вісім років, і ми жили безбідно. Однак я помітила, що більше не відчуваю до нього щирих почуттів. З іншого боку, мій син був мені ближче, і я проводила з ним більшу частину часу. Мій чоловік був постійно зайнятий роботою, своїми родичами, зустрічами з друзями, комп’ютерними іграми та іншими справами, які не стосувалися ні мене, ні нашої дитини.
Незважаючи на це, я хотіла зберегти нашу сім’ю заради своєї дитини . Ми з Миколою жили у квартирі, яку він купив до шлюбу, тож свого житла у мене не було. Мені було нелегко давати собі раду самій, а роботи в мене не було, тому що я перебувала в декретній відпустці. Якось я відповіла на дзвінок Миколи, і на іншому кінці дроту опинилася незнайома дівчина.
Вона була здивована, що жінка, про яку вона нічого не знає і ніколи не чула, розмовляє з нею з номера телефону її “хлопця”. Микола звинуватив мене в тому, що я втручаюсь у його особисті справи та шукаю привід порвати з ним. Після цієї розмови він пішов і повернувся лише вранці. Мені було боляче і незрозуміло, що робити далі. Я не хотіла розлучатися, але й не хотіла продовжувати жити у шлюбі без кохання. Микола, здавалося, уникав відповідальності за свої вчинки, і я почувалася єдиною, хто намагається зберегти нашу сім’ю.