Ми з чоловіком були одружені вже 18 років і весь цей час жили в селі. Я вважала, що ми живемо непогано, але чоловік постійно намагався покращити наше становище – і це починало мене дратувати. Джерелом його бажання покращити наше життя була його старша сестра Оксана. Ми жили з нею в одному селі, і вона завжди була на крок перед нами. Коли 12 років тому вона поїхала до Італії на заробітки, фінансове становище їхньої родини різко покращало. Це вплинуло на мого чоловіка, який завжди певною мірою змагався зі своєю старшою сестрою.
Щоразу, коли Оксана щось робила, мій чоловік мав робити те саме. Якщо вона будувала новий будинок або ставила новий паркан, він мав зробити те саме. На щастя, тоді він добре заробляв, але зараз наші доходи зменшилися в кілька разів, і нам доводиться думати про найнеобхідніше, насамперед про те, як прогодувати дітей. Мій чоловік не зважив на той факт, що для Оксани нічого не змінилося, і вона продовжувала щомісяця відправляти додому тисячі євро. Незважаючи на наше фінансове становище, мій чоловік не здавався, наполягаючи на тому, що ми повинні мати ті ж речі, що й у його сестри, незалежно від їхньої вартості. Ця нав’язлива ідея була причиною багатьох суперечок між нами, і чоловік навіть запропонував мені поїхати до Італії, щоб заробляти стільки ж грошей, скільки його сестра.
Я була змучена і відмовилася, сказавши йому, що мені більше нічого не потрібно. Я втомилася від постійних порівнянь та спроб не відстати від родини Оксани. Чоловік образився і звинуватив мене в тому, що я не думаю про сім’ю. Але я розуміла, що нам треба взяти паузу та переоцінити нашу ситуацію. Ми вже були у боргах та кредитах, економили на їжі, щоб звести кінці з кінцями. Я сподівалася, що мій чоловік з часом подивиться на речі з моєї точки зору, і ми разом зможемо рухатися вперед. Інакше мені доведеться піти від нього.