Любов Василівна весь вечір проплакала, виставляючи на продаж свій сільський будинок. Вона ніколи не думала, що цей день настане. Донька Світлана вмовляла її продати будинок та жити з ними, бо не хотіла, щоб мати працювала в саду та на городі, втрачаючи здоров’я. Любов Василівна та її чоловік звели будинок до весілля дочки, і вона мріяла, що на пенсії зможе проводити час на свіжому повітрі з онуками. Проте все пішло не так, як планувалося, коли її чоловік Володимир передумав йти на пенсію і зізнався, що має іншу жінку, молодшу.
Любов Василівна була вражена цією новиною, адже у них із чоловіком було так багато спільних планів, і раптом усе змінилося. Розлучення було офіційно оформлене, і Любов Василівна залишилася з будинком, а її чоловік забрав машину. Через рік доньці та зятю довелося переїхати в інше місто, і Любов Василівна залишилася зовсім одна. Зрештою, вона погодилася продати будинок приємній молодій людині на ім’я Ігор, який був зачарований затишною атмосферою будинку. Домовившись про ціну, Ігор запитав Любов Василівну, чи може він залишити собі меблі, і вона погодилася, хоч це були цінні речі від її батьків. Проте через тиждень після продажу Ігор зателефонував Любові Василівні та сказав, що ділянка неправильно внесена до кадастру і потрібно, щоб вона приїхала. Коли старенька приїхала, то зустріла батька Ігоря, Віктора Григоровича, котрий і купив будинок.
Віктор Григорович був зацікавлений у збереженні саду Любові Василівни та запропонував відсвяткувати новосілля разом. Любов Василівна почала проводити більше часу з Віктором, їх зблизила любов до велоспорту та риболовлі. Зрештою, Віктор зробив пропозицію Любові Василівні та попросив її стати його дружиною, і та з радістю погодилася. У них було чудове весілля в їхньому будинку, у колі найближчих родичів та друзів. Коли вони сиділи за столом в оточенні своїх близьких, Любов Василівна зрозуміла, що її мрія проводити час на природі з онуками збулася, але з іншою людиною, котра любить її такою, якою вона є.