Декілька тижнів тому мені зателефонувала моя подруга Лариса. Вона була в піднесеному настрої і хотіла поділитися причиною свого тріумфу – невістка запросила її поїхати на море. Дівчина все оплатила та організувала розкішний відпочинок власним коштом. Ларисі повідомили про це лише за два дні до від’їзду, але це все одно стало для неї приємним сюрпризом. Подруга, звісно, була на сьомому небі. Вона вважала, що коли її діти оплатили поїздку, значить, вони цінують і поважають її. Сама Лариса має скромну пенсію, тому вона ніколи б не змогла дозволити собі поїхати на море самостійно. Однак учора, одразу після повернення з поїздки, Лариса знову зателефонувала мені.
Її колишньої радості не було і близько, а голос був дивним , ніби їй нездужалося. Виявилося, відпустка не виправдала її очікувань. Вона з нетерпінням чекала на повернення додому і рахувала дні до цього. Як з’ясувалося, невістка Лариси запросила її на море як няньку для своїх дітей. Старшому було шість років, а молодшому – лише чотири. З дітьми такого віку неможливо було сидіти на місці навіть хвилину. Дбати про молодшого було особливо важко, тому що він був дуже цікавою і загалом гіперактивною дитиною. Молода пара вигадала хитрий план, як розслабитися і провести час разом без дітей, сходити до ресторану, поспати, погуляти зрештою. Вони звалили все на Ларису, яка мала виконувати функції няні, кухаря та прибиральниці.
Про відпочинок не могло бути й мови. Подруга повернулася додому як вичавлений лимон. Більше на такі “привабливі” пропозиції вона не погодиться, я так розумію. Недарма кажуть, що безкоштовний сир буває лише в мишоловці. Діти стверджували, що за свій рахунок звозили матір на море, але не врахували, наскільки фізично важко їй було доглядати двох маленьких дітей у її віці.