Будучи літньою жінкою, я часто читала статті про те, чому людям похилого віку не потрібна велика квартира. У цих статтях пропонували нам продати своє житло, купити менше і використовувати гроші, що залишилися для подорожей. Але я ось не згодна з цією точкою зору. Я не розумію, чому люди вважають, що можуть приймати рішення за інших про те, що для них краще. І чому прийнято вважати, що якщо ви людина вже у віці, то вам не потрібний комфорт? Я згадую історію сина моєї подруги, який привіз свою дружину жити до них. Невістка вирішила, що їм терміново потрібно продати велику квартиру та обміняти її на приватний будинок. Вони всі разом поїхали дивитись будинок, але свекрусі відвели маленьку і погано освітлену кімнату.
Невістка навіть не подумала про те, що свекруха, що звикла до життя у своїй просторій квартирі, може не захотіти переїжджати до маленької кімнатки. На мій погляд, невістка була не права у цій ситуації. Людям у будь-якому віці потрібен комфорт, і моя подруга заслуговувала на простору і добре освітлену кімнату, тим більше що їй не було й п’ятдесяти років. Невістка не врахувала, що свекруха може не захотіти переїжджати в маленьку кімнату, і свекруха вирішила не міняти квартиру на приватний будинок. Моя подруга теж вирішила, що їй краще жити у своїй трикімнатній квартирі, де вона почувала себе повноправною господаркою.
Багато хто забуває, що люди похилого віку зазвичай живуть у старих радянських квартирах, а не у великих пентхаусах. Продавати такі квартири невигідно, та й вкласти гроші в ремонт теж така собі перспектива. Що ви робитимете з усім майном після переїзду в однушку? Вмістити все в одну кімнату було б неможливо, і вам довелося б розподіляти чи викидати свої речі навіть якщо ви ними користуєтеся. Краще залишитися у своїй квартирі з радянським ремонтом, ніж пожертвувати комфортом заради кількох днів подорожей та багатого життя. На мій погляд, в однокімнатній квартирі важко почуватися комфортно. Для щасливого життя у своїй оселі потрібна як мінімум ще одна кімната.