Я не схожа на батьків. З каштановим хвилястим волоссям і яскраво-зеленими очима я ніколи не була схожа ні на кого зі своєї родини. Я завжди легко ставилася до зауважень людей, знаючи, що я рідна дитина своїх батьків. Однак під час випадкової розмови з мамою я пожартувала, що настільки відрізняюся від своїх батьків, що, можливо, не є їхньою біол0 гічною дитиною.
На мій подив, мама зблідла і розповіла все. Коли моя мама лежала в лі k арні під час поLогів, вона помітила, що меdsестра переплутала її дитину з дитиною її сусідки по палаті. Хоча в дівчинки була характерна родимка на щоці, мама не була впевнена, її це дитина чи ні. Тільки коли дітей поміняли місцями і обидві матері дізналися крик своєї дитини, помилку було визнано. Меdsестра отримала догану за те, що не справлялася зі своїми обов’язками. Хоч це й пояснювало, як я опинився у сім’ї моїх батьків, це не пояснювало, чому я не схожа на свого батька.
Мама показала мені фотографії мого дідуся, її батька, на якого я була схожа в усіх відношеннях. Вона пояснила, що мій дідусь поmер, коли їй було тринадцять років, тому я ніколи не знала його, а для неї це була хvора тема, адже вона дуже була прив’язана до батька. Я відчула полегшення, дізнавшись правду про своє походження і про те, що у мене все-таки є сильна схожість із членом своєї сім’ї.