Галина відвідала сина та його родину на Великдень. Жінка всю ніч пекла паски і з нетерпінням чекала на сім’ю, проте незабаром син запропонував влаштувати пікнік біля гарного ставка, і його дружині ідея сподобалася. Галина була здивована, але схвильована тим, що вперше за довгий час проведе Великдень на вулиці. Дорогою на вокзал Галина несла свої великодні фарбовані яйця та паски у кошику для пікніка.
Деякі люди прийняли кошик за переноску і запитали, чи має вона всередині домашню тварину. Галині доводилося всім пояснювати, що то кошик для пікніка. Коли Галина приїхала до сина додому, вони чудово провели час на пікніку. Вони з’їли всі паски та яйця та насолодилися товариством один одного. Галина почувала себе щасливою серед своєї родини. Однак вона, як і раніше, сумувала за чоловіком, який пішов з життя. Коли вони йшли, Галина виявила, що до її кошика забрався білий кіт і мирно спав усередині. Вона вирішила взяти кота з собою та назвати його Ваською на честь покійноrо чоловіка.
Галина провела ніч у будинку сина і приготувала всім млинці на сніданок, перш ніж той відвіз її назад на вокзал. На вокзалі Галина зустріла одного недовірливого чоловіка, що й напередодні спитав, що вона носить у своєму кошику. Чоловік пожартував, мовляв, паски повертаються додому, а Галина розповів йому про кота в кошику. Чоловік був у захваті від кота, а Галина зрозуміла, що її кошик для пікніка приніс їй нового друга і допоміг скрасити її самотність.