Марія Семенівна голосно шепнула Петру: – Уявляєш, він був одружений, у нього є син! Навіщо це нам? Це те, про що я мріяла для своєї дочки? Петро втомився від цих розмов і любив свого зятя. Оксана була звичайною дівчинкою, яка по закінченні коледжу почала працювати шкільною вчителькою. Її мати, Марія Семенівна, переймалася майбутнім дочки і не була в захваті від її бойфренда Юри.
Марія Семенівна не схвалювала Юру як чоловіка для її дочки, бо він був раніше одружений, мав сина, але Оксана любила його і вирішила жити з ним. Пізніше Юра та Оксана усиновили сина Юри, Андрія, після того, як його матері не стало. Марія Семенівна не була рада з того, що Андрій живе з «молодятами», але згодом покохала його і навіть вирішила залишити йому своє майно. Андрій ріс ввічливим і слухняним хлопчиком, допомагав по дому мамі та татові з іншою роботою. Через роки Оксана зателефонувала матері та повідомила, що ваrітна.
Марія Семенівна була схвильована тим, що стане бабусею вдруге. Оксана не могла приїжджати до батьків улітку через роботу, а Марія Семенівна запросила до себе на літо Андрія, якого полюбила як рідного онука. Час здатний на все, йому все підвладне. Отже, слова «ніколи не говори «ніколи», актуальні завжди і скрізь! Історія цієї сім’ї – яскравий тому приклад.