Я працюю репетитором з математики. Мені часто доводиться підлаштовуватися під графіки своїх учнів. Звісно, часто у мене не вистачає часу, щоб забрати дочку, Аню, з садка. У таких випадках за донькою їздить бабуся, моя мама. А іноді мама забирає внучку на вихідні, щоб я могла спокійно займатися своїм підробітком. Одного разу мені подзвонила сестра і сказала, що я занадто сильно завантажую маму своїми турботами. Їй і так складно доводиться в своєму віці одній, а тут ще онучка перевертає весь будинок догори дном. Скажу чесно, мене ці слова дуже зачепили, я вирішила дізнатися у мами чи так це насправді. Справа в тому, що я сама переживала, чи не навантажую я маму, але потім розуміла, що, ні, час, проведений з онукою їй тільки в радість.
Заради свого спокою я подзвонила мамі і запитала, чи не складно їй проводити час з онукою, чи добре вона поводить себе, чи не вередує, але розгорнутої відповіді не дочекалася. Тоді якраз Аня була у бабусі в гостях. Остання просто однією фразою «Все відмінно!» відповіла на всі перераховані вище питання. Я вам скажу, я намагалася знайти няню для Ані, але сама ідея-залишити свою дитину з чужою людиною, мені не зовсім сподобалася. До того ж, людям у віці корисно проводити час з онуками. Так їх день наповнюється новими фарбами і різноманітністю. Чого варті одні вироби своїми руками, які однаково подобаються Ані та її бабусі… Аня взагалі слухняна дівчинка, з нею дуже легко.
Я могла б дати їй що-небудь в руки, вона б так весь день просиділа, не заважаючи мені. Але мені не хотілося, щоб дочка весь день проводила на самоті. Вона знайшла б чим себе зайняти, але ж з бабусею їй краще, корисніше і цікавіше… І бабусі з онукою добре. Таке гартування у вигляді онучки не дає мамі старіти душею, адже в своєму віці вона вже багато встигла побачити, а онучка радіє кожній дрібниці – красивій квітці біля тротуару, симетричному листочку на підлозі, фонтану на дорозі з садка, який вона бачить кожен день і радіє, як в перший раз. Коли у нас були канікули, дочка весь час була зі мною. Так через 2 дні вона почала вимагати відвезти її до бабусі – шити нові сукні лялечкам, а мама сама дзвонила, хотіла побачитися з онукою – скучила. Слова сестри я пропустила повз вуха. Будь моя дочка жорсткою відірвою, я ні за що не залишила б її ні у бабусі, ні в іншої людини, будь то родич або друг.