Мені майже 40 років, я давно заміжня за своїм чоловіком, у мене двоє дітей, син і дочка. Моєї мами не стало кілька років тому, а батько пішов від нас, коли мені було лише п’ять років. Одного разу в моєму дворі ні з того ні з сього з’явився чоловік, який представився моїм батьком. Я одразу впізнала його, хоча з нашої останньої зустрічі минуло понад 30 років. Він стверджував, що нарешті усвідомив свої помилки, але я залишалася скептично налаштованою, оскільки моєї матері не було так довго, і я не могла запитати у когось поради з цього приводу.
У дитинстві мама виховувала мене одна, і ми жили дуже скромно. Моя мати була медсестрою, і ми насилу зводили кінці з кінцями, покладаючись на свою худобу та город. Моє життя змінилося, коли я зустріла свого чоловіка на базарі, де продавала продукти. Після п’яти років шлюбу у нас народилося двоє дітей, і він допомагав господарювати, поки сам будував новий будинок. Однак наша щаслива родина зруйнувалася, коли мій чоловік пішов від мене та наших дітей до іншої жінки. На щастя, на допомогу прийшла мати. Вона поїхала працювати до Італії та надсилала нам гроші, щоб допомогти нам добудувати будинок, у чому нам допоміг сусід Андрій. Після того, як ми закінчили будувати будинок, мама повернулася на новосілля.
Пізніше ми з Андрієм одружилися, і він став мені чудовим чоловіком та батьком моїм дітям. Чотири роки тому п ішла з життя моя мама, і я сумую за нею щодня. І ось після цього мій біолоrічний батько і з’явився, заявивши, що хоче загладити свою провину. Я запросила його в будинок, і там він у сльозах вибачився, пояснивши, що шкодує, що кинув нас. Він також повідомив, що дуже хворий і йому більше нема куди йти, оскільки син його дружини вигнав його з дому після того, як не стало дружини. Сподіваюся, я не припустилася помилки, пробачивши батька.