Я опинився у складній ситуації, застрягши між братом та дружиною. Андрій, мій молодший брат, завжди ревнував мене і думав, що позбавлений найкращого, що могли дати наші батьки. Мені вдалося отримати стипендію та накопичити достатньо грошей, щоб купити квартиру для нас із дружиною Марією, а Андрій одружився і змушений був піти працювати, щоб утримувати родину.
Невдовзі, маючи трьох дітей і живучи в тісній однокімнатній квартирі, Андрій попросив переїхати до квартири, що дісталася Марії у спадок від дідуся. Я розриваюся між вірністю сім’ї та відповідальністю перед дружиною. Я знаю, що Марія ваrітна, і стрес від цієї ситуації може завдати серйозної шkоди їй і дитині. Андрій уже зібрав речі, але я не збираюся селити його у цій квартирі .
Гроші, які ми отримуємо від здачі квартири в оренду, йдуть на накопичення на майбутню машину. Я не можу розпоряджатися квартирою, тому що вона не лише моя. Я відчуваю провину за те, що не можу допомогти своєму братові, але водночас вважаю несправедливим просити Марію відмовитись від спадщини. Мені потрібно знайти спосіб пояснити Андрію, що я не можу погодитись на його пропозицію, не зіпсувавши наші стосунки. Схоже, мені доведеться робити це м’яко та зі співчуттям, поважаючи при цьому межі та пріоритети моєї власної родини.