Під час канікул я поїхала до батьків на Різдво. Однак я пошкодувала, що поїхала туди, бо дізналася дві речі, які мене власне й засмутили. – Я навіть не можу сказати, що з усього мене більше засм утило, – сказала я своїй подрузі телефоном, – моя сестра розлучається з чоловіком, і батьки хочуть продати свою нерухомість за містом, щоб допомогти їй. Я помовчала трохи, перш ніж продовжити: – Будинок мені обіцяли подарувати багато років тому, а тепер мама вирішила, що моїй сестрі він потрібніший, навіть не обговоривши це зі мною .
Я не знаю, як спілкуватися з мамою та сестрою після того, що я почула, – додала я, почуваючи себе безпорадною, – виходить, Марина має все, а в мене нічого. На мою думку, це дуже несправедливо. Коли я розповіла цю історію подрузі, я ще й поділилася подробицями свого життя з нею. – Мій чоловік – єдиний син своїх батьків, – пояснила я, – він запропонував нам пожити з ними в їхньому домі, але я відмовилася. Натомість ми зняли квартиру, а потім купили власний будинок. Ми купили самі, ніхто з батьків нам не допоміг! – вигукнула я.
Ще я розповіла про свій маленький бізнес, який потребує постійних вкладень. – У нас є син, як ти знаєш, йому 7 років, – сказала я люто, – і ми ні в кого нічого не просимо. Навпаки, ми також допомагали батькам! Мене засмучувало, що моя сестра, яка майже нічого не заробляє і переїжджає з однієї дерКетної відпустки до іншої, ніби отримує все, що їй судилося. — А мама завжди казала, що бабусин будинок мій, — сказала я ще раз, — але переоформлювати його не поспішала. Моя мама зробила так, щоб усі залишилися задоволені, але вона, мабуть, не розуміла, що зробила все це проти моєї волі.