Світлана постійно говорила своїй подрузі Юлі, що тій потрібно терміново знайти чоловіка, а то роки йдуть, а Юля навіть і не намагалася з кимось познайомитися. -Мені це не цікаво, та й часу я не маю, – сказала Юля. -Тобі нічого не потрібно робити, я вже створила тобі анкету на сайті знайомств, від твого імені листуюся з чоловіками, вибиратиму для тебе найкращого, з тим і підеш на побачення, – розповіла Світлана. Юлі не подобалася така ідея, але Світлана наполягала. У результаті Юля сходила на два побачення, які пройшли просто жахливо. Чоловіки виявилися нудними, не могли підтримати банальної розмови. Тоді Світлана знайшла одного дуже симпатичного, вмовила подругу востаннє погодитися на це.
Юля пішла та не пошкодувала. Льоша виявився саме такий, який їй і потрібний був. Мало того, що він прекрасний співрозмовник, так ще й красень, харизматичний, саме такий, у якого Юля легко могла закохатися. Вони почали зустрічатись. Але якось Льоша сказав, що за листуванням Юля здалася йому іншою. Юля зізналася, що тоді листувалася її подруга. Льоша відповів, що було б чесно з нею познайомитися, все ж таки вона зіграла важливу роль у знайомстві. Юля їх познайомила. Якось увечері Юля приготувала для Льоші гарну вечерю, чекала на свого ненаглядного. Льоша прийшов сумний, він сказав, що між ними все скінчено. -Я знайшов дівчину, яку шалено полюбив. Вибач, що так тебе кидаю. Прощавай. Юля проплакала всю ніч, як таке могло статися. Адже вони були разом півроку, все було так чудово, вони ніколи не сварилися. А потім Юля випадково зустріла Льошу в магазині разом із Світланою. Все встало на свої місця. -Юлю, пробач, коли ти нас познайомила, ми зрозуміли, що просто вже не можемо один без одного.
Ми не хотіли робити тобі боляче, але так вийшло, – виправдовувалася подруга, але Юля її й чути не хотіла. Минули роки, Юля побачила в Інтернеті фотографії Свєти та Льоші з весілля. Вона більше нічого не відчувала до Льоші, але все одно було прикро за таку подвійну з раду. І тут їй зателефонувала Світлана: -Пам’ятаєш, ще у школі ми з тобою домовилися, що будемо хрещеними наших дітей. Я вагітна, я хотіла б, щоб ти хрестила нашу дитину. -Ти вже вибач, але я не можу. -Юлю, ну скільки років минуло, ти все ще злишся? -Ні, я нічого не відчуваю. Через місяць спільна знайома повідомила, що Льоша зі Світланою потрапили в аварію. Дитину ледве вдалося врятувати, а ось Свєти не стало. Юля відразу побігла до лікарні, вона побачила розбитого Льошу, він не міг знайти собі місця. Юля пообіцяла своїй покійній подрузі, що подбає про її нов онаро джену дитину.