Олег повернувся додому, але у квартирі не було дружини. Їхній син на зимові свята поїхав до бабусі з дідусем, удома було порожньо. Це дивно, тому що Іра закінчувала роботу о 4 вечора, о 5 точно має бути вдома. Може, вона пішла в магазин, подумав Олег і сів перед телевізором. Сам того не помічаючи, він заснув. Прокинувся, а на годиннику вже 10 вечора, Іри не було вдома. Він почав хвилюватись, на дзвінки дружина не відповідала. Він уже почав писати їй повідомлення, щоб вона скоріше йому відповіла. А у відповідь тиша.
Олег став обдзвонювати її подруг, може вони щось знають. Але всі сказали, що Іра їм нічого не повідомляла. Олег став згадувати, може дружина якось дивно поводилася. Вона якраз вранці встала раніше, зробила собі гарну зачіску, одягла святкове плаття, але навіщо його одягати на роботу – незрозуміло. Олег почав дзвонити начальнику Іри. Він не одразу взяти телефон, у нього шуміла музика, хтось веселився на задньому плані. Начальник у результаті не почув, що в нього питає Олег, сказав, що передзвонить завтра і відключив .
І ось опівночі двері відчинилися, додому увійшла гарна Ірина з великим букетом квітів. -Ти де так довго була, у мене телефон розривається від дзвінків тобі! -У нас сьогодні на роботі була кругла дата, 10 років нашій фірмі, святкували. І тут Олег усе згадав. Це не просто дата її роботи в компанії, це ще 10-річчя їхнього шлюбу. Він згадав, як одразу перед РАГСом Ірині зателефонували, сказали, що її прийняли на роботу. Стало так соромно, він забув про їх 10-річний ювілей. -Твій подарунок, до речі, під подушкою, – сказала Іра. -Люба, пробач мені, я все згадав. Завтра обов’язково буде тобі велике свято, я обіцяю.