Рік у Андрія з Вікою видався метушний. То захист диплома, то весілля, то переїзд до села, до будинkу прадіда… – Ти, Андрійку, там уважніше будь. Твій прадід раніше дуже багатим був. Грошей багато мав. А потім, коли з головою погано стало, забув, де гроші ховав, – сказала бабуся. – То вже скарб знайду? – посміхнувся Андрій. – А ти не смійся. Я тобі справу говорю. Ти в батьків спитай, на які гроші вони квартиру купили? Отож… Переїхали Андрій із Вікою до села. Стали в будинkу порядок наводити. Ну, в будинку ще нормально. А ось заліз Андрій у льох, а там тухлою деревиною смердить. Полиці прогнили. Вирішив всі банки винести, все трухляве викинути, нові полиці зробити і назад банки в льох скласти .
Виніс банки, вирізав і викинув трухляву деревину, і тут помітив, що під згнилою полицею дві цеглини відрізняються від інших. Ро зхитав, витяг цеглу, а там скринька. Витяг скриньку, відкрив і… – Права була бабуся, – прошепотів він. Схопив скриньку і вискочив із льоху. – Віка! Віка! Біжи сюди! – Що? Що трапилося? – прибігла злякана дружина. Андрій зачинив двері, взяв дружину за руку і потяг до кімнати. – Дивись, що я знайшов! – І він відкрив скриньку. – І-і-і! – Заверещала Віка. – Ми багаті! Скільки тут? – Сто тисяч доларів. Десять пачок по десять тисяч! – Що з ними робитимемо? – Запитала дружина. – На вихідні покличемо наших батьків. Порадимося. А поки що давай самим думати. Адже вони напевно скажуть: “Знайшли – володійте!” На вихідні батьки Вікі, батьки Андрія, а також його бабуся зібралися в будинку молодих.
– Бабуся казала, що в будинку ми можемо знайти скарб, – сказав Андрій, і батьки з невірою здивувалися. – Так ось, ми справді знайшли. Тут сто тисяч доларів. – Сказавши це Андрій відкрив скриньку. – Що робити будемо? Першою отямилася бабуся. – Ви знайшли – ви і володійте. – Мама має рацію, – сказав батько Андрія, ви знайшли – вам вирішувати, що з ними робити. Сват тільки кивнув на знак згоди. – Ми пропонуємо так. Ви, батьки, багато грошей вклали у нас. Тож це вам, – із цими словами Андрій поклав перед батьками по пачці доларів. – Бабуся, ти попередила, щоб ми були уважні, це тобі, – ще одна пачка лягла перед бабусею. – Далі ми хочемо поставити дідові на могилу новий пам’ятник. На решту грошей ми з Вікою вирішили відкрити тут свою молочну ферму. – Хороших ми з тобою дітей виростили, свате, – сказав батько Віки. – Правильних…