Марія повернулася з роботи, вона була дуже втомлена. Хотілося швидше лягти та відпочити, а потім змити у душі цей день. Добре, що чоловік наперед приготував вечерю. І тут у двері постукали. -Маша, а я з вікна побачила, що ти вже додому прийшла. Я печиво спекла, давай посидимо, побалакаємо. -Світлано, я тільки прийшла, дай мені хоча б годинку. Чоловік невдоволено вийшов із кухні, він зрозумів, що це знову приходила Світлана. Світлана була самотньою сусідкою. Вона залишилася старою дівою, ніколи не була заміжня, сиділа вдома і навіть не працювала.
У неї були дві квартири, які вона здавала, на ці гроші й жила. Оскільки вона дуже самотня, то знайшла собі єдину подругу в особі Марії. Світлана завжди допомагала і поспішала підтримати у важкі моменти. Вона могла годинами доглядати сина Марії, позичити велику суму грошей, ділилася всім, що в неї було. Єдиний мінус Свєти- вона дуже нав’язлива, настільки, що Марія від неї сильно втомлювалася. -Так більше не може продовжуватися. Світлана у нас вдома практично щодня. -Але я не можу їй грубо відповісти, вона нам стільки добра зробила.
-А пам’ятаєш, ти розповідала про свого колегу-зануду, який постійно на все скаржиться. Може познайомимо його зі Світланою, раптом спільну мову знайдуть. І чоловік мав рацію. Марія з чоловіком вигадали, нібито у них річницю, і покликали в гості колегу з роботи разом зі Світланою. І тут між ними почалася розмова, вони обговорювали зростаючі ціни в магазині, сміттєві баки, якісь серіали. Через якийсь час Світлана перестала приходити так часто до Марії, бо в неї вдома в гостях був саме той колега. У них почалися стосунки, здавалося, що вони єдині люди у світі, які так добре розуміють один одного.