-От не слухаєш ти ніколи моїх порад, тож і проблеми собі на голову створюєш. Скільки разів я тобі казала, що варто на Ользі одружуватися, га? Ми її та її сім’ю давно знаємо! З нею ти точно був би щасливий! А ти впертий козел, привів у дім чортзна-кого, — крізь зуби бурчала Наталя Петрівна на сина. Микола намагався відповідати ввічливо та спокійно: -Мамо, все буде добре.
Віру я люблю, впевнений, що ми з нею будемо щасливі. Я вважаю, що одружуватися без kохання погана ідея. Наталя Петрівна давно мріяла поріднитися зі своєю близькою подругою. Донька подруги їй завжди подобалася. Коли син відмовився від стосунків з Олею оголосив, що в нього інша наречена, вона була розчарована, а коли вперше побачила його обраницю, одразу перейнялася до неї ворожістю.
Ну що це за непорозуміння? Та й одразу видно, що з бідної родини. Микола був у непростій ситуації, маму він дуже любив, Віру теж. -Я проти твого вибору йти не стану. Ти хлопець дорослий, сам вирішуй, як жити. Але я одразу кажу, що з цим опудалом і дітей, яких вона від тебе народить, якщо ви одружитеся, я мати справ ніяких не хочу. Микола був вкрай засмучений такою заявою.