Катя приїхала до міста із села. Сім’я у неї була небагата, але вони змогли сплатити їй навчання у коледжі, а потім дівчина сама вступила до університету на бюджет. Весь цей час Катя жила з бабусею по материнській лінії, яка мала свою квартиру в місті. Із самого початку відносини у них склалися просто чудові. Коли на третьому курсі Катя знайшла роботу, і в неї з’явилися свої гроші, вона фінансово допомагала бабусі.
Наталя Іванівна давно для себе вирішила, що заповість своє житло Каті. Коли у Каті з’явився хлопець, і вони вирішили з’їхатися, Наталя Іванівна сама запропонувала жити в неї, щоб не витрачатися на житло.
Через чотири роки Катя заваrітніла та народила доньку. Бабуся їй допомагала з дитиною, дівчина змогла повернутися на роботу та побудувати вдалу кар’єру. Але згодом бабуся постаріла, у неї виникли проблеми зі здоров’ям. Ще й чоловік втратив роботу, і фінансова ситуація стала скрутною. Катя відчуває провину перед донькою, якій майже не приділяє уваги, щоб забезпечити сім’ю. Олії у вогонь підливають люди навколо, які звинувачують її в тому, що вона погана мати.