Ірина мила посуд, паралельно висловлюючи чоловіку свою думку: -Твоя мама мене вже дістала! Все їй завжди не подобається, ходить завжди незадоволена! А ще я впевнена, що котлети вона пересолила спеціально, коли я відійшла! Ілля пирхнув: -Ти перегинаєш палицю. Мама не пішла б на таку підлість, не треба на неї спихати свою провину.
Та й не сталося нічого страшноrо! І нічого жахливого мама не сказала, просто порадила бути акуратнішою із сіллю. Але нерви Іри були на межі, вона давно накопичувала образу і не мала наміру здаватися . -Ні, ну ти мені поясни по-людськи. Чому ми повинні терпіти її шпильки? Вона ніякої користі не приносить, тільки сидить біля телевізора і дивиться свої тупі серіали.
Тепер Ілля глянув на дружину похмуро. -І все одно вона моя мати, тобі варто було б ставитися з великою повагою. -У мене теж є мати, але вона з нами не мешкає! Вона живе одна на селі і з усім справляється. А твоя вигадала собі болячок, щоб сісти нам на шию і мотати мені нерви. Мені набридло! Може час їй натякнути, що треба збиратися до села? -Я мати не вижену. Це моє останнє слово. -А я від тебе піду. Сам вибирай: я чи вона? Як думаєте, хто правий?