Батько вбив собі в голову, що має купити сусідню ділянку та збудувати будинок. А для цього потрібні гроші. Багато грошей. Ось і став він їздити по будівництвах, мотатися по всій країні. Вдома майже не бував. “Буду проїздом. Будь на залізничній станції 11/12 о 22:00”, надіслав він телеграму дружині. Мама насмажила улюблених пиріжків чоловіка і пішла на станцію, а по дорозі назад на маму впала стара сосна, що не витримала тяжкості мокрого снігу. Маму ліkували довго. Щодня Інна відвідувала її в ліkарні. Пройшло багато років.
Інна виросла, поїхала вчитися в університет, закінчила, влаштувалася на роботу і змогла нарешті перевезти батьків до міста. Змогла їх умовити лише тим, що мамі потрібне регулярне обстеження. Все-таки та травма давалася взнаки. А місяць тому здоров’я матері погіршилося і її поклали до ліkaрні. – Ну що, задоволений? – Зривала дочка свої переживання на батькові. – Навіщо? Навіщо ти тоді послав ту телеграму?! А батько мовчки сидів на стільці, опустивши голову на руки. Він уже тисячі разів прокляв себе за те, що поїхав на заробітки. Останнім часом Інні снилися сни, про те, як добре було б… Якби вона не показала телеграму матері. Мама нікуди не ходила, залишилася здоровою, але от батько… Він чекав до останнього моменту дружину, потім кидався за поїздом, що вже їхав, схоплювався на підніжку вагона, зісковзував і… Мама недовго прожила з цим горем…
Інна прокинулася в холодному поту. “Сон. Це лише сон”… Якби вона сама пішла на зустріч із батьком. – Мамо, я сама віднесу гостинці татові! – Навіть не думай. Ходімо удвох. Тато нескоро зміг відірватися від своїх коханих дівчат. Відстав від поїзда. Ну нічого, наступний наздожене. Вони сиділи втрьох на станції до наступного поїзда. А сосна, впавши, просто перегородила дорогу… “Шкода, що це лише сон”… Батько готував їй сніданок. Інна підійшла і обійняла його. – Тату, ти пробач мені за вчорашню істерику. Я розумію, що ти старався для нас, що ви з мамою дуже любите один одного, що ти, хай на мить, але хотів побачити кохану, а вона кинулася на вокзал, щоб хоч на пару хвилин побачити коханого… Я вас обох дуже люблю… А те, що трапилося – це випадковість… Давай увечері разом поїдемо до мами.