Минув місяць після смерті свекрухи і з’явилася сусідка знизу. Юлія знала, що покійна Марія Ігорівна мала якусь пролему з Оленою Володимирівною, але була не в курсі причин. -О, привіт, Ірочко, співчуваю дуже. На похорон я через справи прийти не змогла. Та упо кій Бог душу Маші. Ірина кивнула і вдала, що повірила, хоча чудово знала, що вже багато років жінка на пенсії і справ ніяких у неї немає.
-Ти мене впустиш? У мене розмова до тебе. -Так, звичайно, заходьте. Із ввічливості Іра навіть чай розлила. І сусідка почала розповідати: -Ми з Машею домовилися, що коли її не стане, ти мені передаєш секрет її молодості. Вона мені обіцяла! Ірина розгублено дивилася на жінку. -Я не розумію про що мова. Мені нічого не передавали. Який ще секрет молодості?
-Та брешеш ти все! Ну як який? У всіх здоров’я почало підводити після 50-ти, а у Маші зовсім нічого не боліло! -Просто спадковість швидше за все. -Та ти просто не хочеш ділитися! У результаті буйну сусідку довелося виштовхувати силою з дому. “Ну що за маячня” – про себе подумала дівчина. А через місяць, коли переглядала книгу рецептів свекрухи, натрапила за цікавий запис: «Рецепт молодості: не брехати, любити близьких, намагатися на благо».